Пунктом 1 статті 40 Кодексу
законів про працю України передбачена можливість розірвання трудового договору
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в
організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці
в п. 1 ст. 40 КЗпП, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація або
перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності
або штату працівників.
Ліквідація та реорганізація
– це форми припинення юридичної особи, при яких всі її права та обов’язки або
припиняються (ліквідація), або переходять до нової (іншої) юридичної особи
(реорганізація).
Вживані у п. 1 ст. 40 КЗпП
поняття «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство»,
«скорочення чисельності або штату працівників» стосуються саме підприємств,
установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. Така
правова позиція міститься в рішенні
Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі
№ 802/1264/16-а.
За обставинами справи
позивач проходив державну службу на посаді начальника відділу апарату
Тиврівської райдержадміністрації. Розпорядженням РДА реорганізовано відділи
райдержадміністрації шляхом злиття у один відділ. Позивачу було запропоновано
дві посади - начальника відділу апарату РДА тимчасово - на період відпустки по
догляду за дитиною основного працівника та головного спеціаліста, від яких
позивач відмовився.
Після спливу двомісячного
терміну з моменту попередження про наступне вивільнення позивача було звільнено
з посади начальника відділу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку із
реорганізацією.
Судом встановлено порушення
відповідачем норм статей 40 та 49-2 КЗпП та визнано незаконним оскаржуване
розпорядження про звільнення позивача з тих підстав, що згідно з п. 1 ст.
40 КЗпП поняття «реорганізація» стосується саме підприємств, установ,
організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.
Злиття двох відділів апарату
райдержадміністрації не є ліквідацією або реорганізацією РДА, а свідчить лише
про зміну її внутрішньої (організаційної) структури. Зазначена обставина може
бути підставою для звільнення працівників згідно з п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників. Разом з тим, судом
встановлено, що штатна чисельність новоутвореного відділу збільшилась на 1
посаду.
Суд зробив також висновок
про те, що зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП, за
своїм змістом не тотожна звільненню у зв’язку із зміною в організації
виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі
п. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж
спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Немає коментарів:
Дописати коментар